Про наших:


Видавець Владислав Кириченко: Якщо людина виростає на Сході українською, то з неї можна робити цвяхи

Заснувавши в Росії компанію комплексного оснащення лабораторій для молекулярної біології, він повернувся в Україну, щоб видавати українську музику та літературу.

Українська правда. Життя

 

Єдиноборствами почав займатися через дівчину, все як у кіно, – Валерій Чоботарь, тренер і суддя з фрі-файту

Мій зовнішній вигляд повністю відповідає моєму внутрішньому стану.

Доба

 

"Не нас оточують люди, а ми себе оточуємо людьми", - Катерина Аврамчук

Багато людей називали нас героями. Не вважаю це геройством. Ми вийшли відстоювати свої права і протидіяли злочинній владі. Це мав зробити кожен.

Журнал Країна

 

Юрій Шушкевич і його "кольорові" хмари

Фотограф Юрко Шушкевич за освітою - історик. Йому - 25 років, усі прожив у Рівному. Його світлина села Уніж, яке розташоване біля Дністровського каньйону, стала переможцем конкурсу "Твій кадр" і була опублікована в журналі National Geographic Ukraine.

Insider | Фотопрофіль

 

Науковець Володимир Лущак: Україна – бідна країна, але годує своїми мізками Захід

Професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Володимир Лущак в "Рейтингу науковців України" за показниками наукометричної бази даних Scopus ввійшов в сотню кращих науковців

Українська правда. Життя

 

Науковець Олег Кришталь: Якщо вчений працює в Україні, то шансів на Нобелівську премію у нього нема

Біофізик Олег Кришталь – один з найцитованіших і найавторитетніших українських вчених у світі. У 1985 Кришталь зробив відкриття, які увійшли в світову наукову спадщину – він виявив два фундаментально нових рецептора в нервових клітинах.

Українська правда. Життя

 

Науковець Наталія Шульга: Приклад "проффесора" Януковича знеохочує робити дослідження в Україні

Біолог Наталя Шульга виїхала з України у 92-му. Після захисту кандидатської дисертації і років роботи в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України, науковець поїхала здійснювати дослідження в Університеті Рочестера у США.

Українська правда. Життя

 

Положинський про Уніж

 

Про Фестиваль українського формату - 2008:


Фестиваль українського формату, де невпинно, день і ніч, рік за роком, буде споруджуватися «Кузня» (сакральний центр молодіжного руху), вже назвали «боївкою українського суспільного ренесансу». Перші волонтери встигли розчистити прилеглі території від кропиви та залити фундаменти стаціонарних сан-вузлів. Себ то підготувати ґрунт для триденного відриву й тусні прихильників вітчизняної альтернативи.
Український тиждень

Основну ідею спробував окреслити для «УМ» Влад Кириченко, керівник мистецької агенції «Наш формат» і організатор фестивалю: «Це фестиваль форматної музики, місце збору форматної публіки. Ми робимо це не для націонал–божевільних, які тільки й уміють, що рвати на собі вишиванку і кричати «Слава Україні!», і не для «гопів», яким треба напитися і затіяти бійку, а для сучасних, творчих, відкритих молодих людей, які не мають комплексів, зате мають ідеї та ініціативу до їх втілення».
Що ж до наповнення фесту, то кожен знайшов собі тут щось до душі. Лежебоки приймали сонячні ванни на пляжі біля річки, хтось вправлявся у кулінарії біля казанка над вогнищем, а цікаві до життя брали участь у “художніх майстернях”, де малювали “Обличчя єдності” або розмальовували стіну тризубів, любителі слова вправлялися на “літературних майстернях”, сильні і сміливі – вчилися ковальського мистецтва. Постійні акції відбувалися на експериментальному майданчику “Кузня”. Одне слово, куди не глянь – усюди рух. Степан Коваль, відомий як режисер мультиплікаційного фільму “Злидні”, розкривав секрети зйомок мультиків, Сашко Лірник оповідав байки, Юрій Андрухович проводив літературні посиденьки з дискусіями про поезію та інші форми літератури... А ввечері традиційно на завершення спекотного дня – гарячі танці на концерті

Слід віддати організаторам належне: такого продуманого облаштування всіх необхідних умов, як в Унежі, не було на жодному фесті. Було досить території під кемпінг; кожен міг вибирати, де йому розміститися: чи поближче до сцени, чи на березі Дністра. Була розгорнута їдальня з дешевою і цілком стравною їжею, що звільнило купу часу для тих, хто лінувався готувати собі сам. Подбали не тільки про питну мінеральну воду в пляшках, але й збудували водопровід, туалети з унітазами й каналізацією (sic!) і навіть душ; було вдосталь рідкого і брускового мила.

Чим запам’ятається Уніж? Та, певно, надзвичайною атмосферою, чарівною віддаленістю від цивілізації, прекрасними людьми, з якими довелося познайомитися, Дністром, поезією, фенечками, кузнею, визвучкою, Перкалабою, що цілим складом обідала за сусіднім столом, Лірник, який біг перед обідом обмінювати гривні на бофони, спокійний голос Андруховича в черзі за їжею, фантастичними концертами, теплими вечорами в гарній компанії і зливою в перший день. 
Розташування у гирлі Дністра, між відомих карпатських гір вражало, і водночас, радувало. 
А самі організатори предстали дисциплінованою, організованою комуною, що завжди готова прийти на допомогу та відчуває турботу та гордість за власний труд. 
Ця атмосфера настільки поглинала, що більшість глядачів в перший день просто сиділи на травичці, спостерігаючи, як на їх очах будується масандра чи укладається покрівля. 
Організація теж порадувала – на території фестивалю працювало відразу кілька майстерень, що давало відвідувачам змогу вибору проведення свого часу.
 

Останній день найбільше запам'ятався великою білою фурою, що її було підігнано під головну сцену і направлено проектор, який транслював фінальний матч чемпіонату Європи з футболу між збірними Німеччини та Іспанії. Так дотепно і весело, як його коментував Сашко Лірник, напевно, більше у світі не прокоментував би ніхто. Німців він порівнював із москалями, які не вміють грати, ледь-ледь плентаються, а ще орудував у коментуваннях всілякими казковими витребеньками, надаючи футболу неповторного колориту. 

Учасники фестивалю створили «Хор Тризубів» — велике художнє панно та «Портрет єдності». Три дні і три ночі у «Кузні» панувала святкова і добродушна атмосфера. Вікових обмежень не було, учасники — від однорічних малят на маминих руках до 80-річних пенсіонерів з навколишніх сіл. Фестивальне містечко було оголошено територією без наркотиків, тютюну і міцних алкогольних напоїв. Тут діяла виключно форматна валюта-бофони із зображенням видатних українських діячів (С. Бандери, Р. Шухевича, Є. Коновальця, В. Стуса та ін.), рівноцінна українській гривні. 

Зараз на околиці Уніжу почалася розбудова Кузні — центру українського молодіжного руху, центру своєрідного культурного та соціального опору, адже тут ніяким чином не збираються використовувати політичні гроші й гасла. В Уніжі зустрічатимуться люди, які вже сьогодні здатні докласти своїх професійних здібностей, ідей, грошей (хто чим багатий), щоб, об'єднавшись, втілювати потужні українські проекти в Україні.
 Галицький кореспондент

— Торік ми з товаришем Миколою Міщуром викупили в ”Унежі” частину колишнього колгоспного саду та стайні обіч села, загалом 25 гектарів, — розповідає організатор ”Уніжу” бізнесмен Ігор Джаман. — На місці радянських колгоспів ми влаштували свято для української молоді. Творче містечко тут діятиме протягом цілого року. Будь-хто може подавати свій культурницький проект, а ми спробуємо втілити в життя всі вартісні.

новини

Липнева волонтерка'2014 в Унежі

Долучайтесь  до нас з 24 липня до 3 серпня - будемо облаштовувати грежди для тварин, вчитися робити сир, сметану, масло. Допоможемо заготовляти запашне сіно на зиму. Будемо і далі робити пастилу - цього разу яблучну - на нас вже чекатимуть перші яблука.
Новину додано: 21.07.2014



Вереснева яблунева волонтерка 2013

Друга яблунева волонтерка з циклу. Проходитиме в останню декаду вересня - з 20 по 30. Деталі обговорюємо на сторінці Унежа у facebook
Новину додано: 12.09.2013




Архів новин...